ДИСКУСІЯ
О. Тарас Р.:
Повинен зізнатися, що цей фільм-мультик я дивлюсь уже вдруге. Однак після першого перегляду мені ще не прийшла відповідь на запитання – яке послання тут «закорковане» для молодих людей нашого часу. На перший погляд все виглядало так, що ця стрічка – просто легка сімейна комедія і не більше. Сьогодні ж, переглянувши «Смурфики» з вами ще раз, зрозумів одне – перед нами справжнісінький богословський кінотрактат. А що думаєте ви?
Оленка В.:
Фільм «Смурфики» можна назвати богословським уже тому, що він наповнений епізодами відвічної боротьби між добром і злом. Велике щастя споглядати перемогу світла над темрявою. Аж хочеться заспівати уривочок з різдвяного гімну: «Задумуйте задуми, та вони не вдадуться, бо з нами Бог!».
Сніжана К.:
Звичайно, євангельські відблиски тут простежуються таки частенько. Для мене ж дуже яскравим і повчальним моментом є самопожертва Папи Смурфа, який заради друзів, їхнього спасіння був готовий віддати своє життя!
Уляна К.:
Як на мене, то найбільшим християнським змістом були наповнені ті фрагменти фільму, де велику увагу інші смурфи приділяють винуватцю своїх невдач – Роззяві. Йому дуже швидко вибачають і дають шанс виправити ситуацію. Тут варто пригадати величні слова апостола Павла, який сказав: «І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени» (І Кор. 12, 26).
Надія Г.:
Хтось ім’я цього гномика-невдахи перекладає, як Роззява, а хтось як Розтяпа. Гадаю, що другий варіант є все таки правильнішим, аніж перший. Чому? А тому, що слово «роззява» криє у собі лише рису якоїсь неуважності, незібраності. Натомість, іменник «розтяпа» несе якусь більшу ознаку духовної руїни – характер розтріпаності, відсутності «ціломудрія» (мудрості у цілості).
О. Тарас Р.:
Коли поглянеш на внутрішній і зовнішній устрій селища маленьких смурфиків, починаєш розуміти, що це – образ ідеального суспільства, якого у світі цьому просто не знайти. Коли навколо бачиш пожирання людьми одне одних з принципами «кожен сам по собі», то тут можна спостерігати щось зовсім протилежне – вони живуть, керуючись євангельським ідеалом, де «кожен сам за іншого». Їхні смиренні однострої, абсолютний послух Папі, повторення однієї і тієї ж пісні (яка, немов молитва, так дратує всіх світських) наштовхує на думку, що це – також ікона монашої спільноти, яка крокує ввись, прагнучи обожнення. Зі сторони виглядає так, що єдиним ненависником цих чоловічків є Гаргамель. Насправді ж він є лише недолугим виконавцем волі прихованого ворога – диявола (якого уособлює кіт Азраель). Таких як цей маг в історії переслідування християнства було чимало (Нерон, Сталін, Гітлер). Простежується і план цього ворога – вдарити по пастирю (Папі), щоб вівці (гномики) розбіглися хто-куди. Отож, вглядаючись у стрічку «Смурфики», можна винести для себе дуже багато цінних скарбів і навіть більше – втілити у християнську реальність те, що здається для сильних світу цього просто банальною утопією...
